НАКАЗ "Про створення комісії з розгляду випадків насильства та жорстокого поводження з дітьми".
Поняття "насильство" та "жорстоке поводження"
Поняття «насильство» та «жорстоке поводження» часто застосовують як синоніми. Як соціальні явища, вони, дійсно, тісно взаємопов’язані. Проте, важливо розуміти відмінності між ними.
Визначення поняття «жорстоке поводження з дитиною» надається в ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 3 Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, зокрема таких, що можуть загрожувати їхньому життю та здоров’ю (Постанова КМУ від 3 жовтня 2018 р. № 800):
Жорстоким поводженням з дитиною є:
– будь-яка форма рабства або практика, подібна до рабства, зокрема продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;
– використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією, виробництва творів, зображень, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм, інших предметів порнографічного характеру;
– робота, яка за характером чи умовами виконання може завдати шкоди фізичному або психічному здоров’ю дитини;
– використання дитини в жебрацтві, втягнення її в жебрацтво (систематичне
випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб);
– втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин;
– дії, що призвели до виникнення обставин, за яких дитина стала очевидцем злочину проти життя, здоров’я, волі, чести, гідности, статевої свободи, статевої недоторканності особи;
– статеві зносини та розпусні дії стосовно дитини з використанням примусу, погрози, сили, довіри, авторитету, впливу на дитину.
Жорстоке поводження з дитиною – це будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокремадомашнього насильства, а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини.
Можна розрізнити інституціональні види жорстокого поводження з дітьми:
– в сім’ї (батьки, опікуни дітей);
– у школі, дитячій установі (ставлення дорослих – педагогів(-инь), інших робітників закладів – до дітей);
– в мікросередовищі дитини (сусіди, оточення в дитячому колективі, у виховних установах тощо).
У сім’ї об’єктами жорстокого поводження може бути будь-хто з її членів мати/батько, вітчим/мачуха, дід/бабуся, брати/сестри.
Жорстокість може виявлятися і з боку осіб, які безпосередньо не є членами сім’ї, але пов’язані з ними певними стосунками. Це різноманіття ускладнює роботу із сім’ями, але його необхідно враховувати в соціально-педагогічній роботі. розумової чи фізичної неспроможності, пов’язаних з віком, фізичних, психічних, інтелектуальних чи сенсорних порушень або залежного середовища, зокрема в сім’ї.
Згідно із законодавством України, діти, що постраждали від жорстокого поводження, вважаються такими, що опинилися в складних життєвих обставинах.
Складні життєві обставини, в яких перебуває дитина, – умови, що негативно впливають на життя дитини, стан її здоров’я та розвиток (інвалідність, тяжка хвороба, безпритульність, перебування у конфлікті із законом, залучення до найгірших форм дитячої праці, залежність від психотропних речовин, інші види залежності, жорстоке поводження, зокрема домашнє насильство, навіть у разі, коли кривдником (-цею) є дитина, ухиляння батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків, обставини стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо), установлені за результатами оцінки потреб дитини.
Складність полягає в тому, що відсутнє юридичне визначення поняття «жорстоке поводження».
Жорстоке поводження з дітьми виявляється на рівнях:
«батьки – діти» (родинні зв’язки);
«дорослі – діти» (професійне, особисте спілкування);
«діти – діти» (міжособистісні стосунки);
«діти – чужі, незнайомі».
Жорстоке поводження з погляду порушення прав дитини можна розглядати як:
ігнорування потреб дітей, порушення їхніх прав;
відсутність догляду за ними (чи незадовільний догляд);
ізоляція дитини, бойкот (у дитячому колективі);
відсутність проявів батьківської любові, доброти, чуйності;
безвідповідальність стосовно дітей;
бездіяльність батьків щодо дитини у скрутній ситуації;
насильство;
брутальність, глузування, неповага до гідности, особистости дитини;
таке ставлення до дитини, яке не враховує її вік: дитина просто не в змозі виконати те, що вимагають від неї батьки;
авторитарний стиль спілкування з дитиною;
нехтування дитиною;
ошукування дитини.
Отже, виходячи з цього, підсумуємо, що жорстоке поводження з дітьми може бути як одномоментним, так і пролонгованим у часі; як свідомим, так і неусвідомленим з боку дорослих, батьків, вихователів. Жорстоке поводження, жорстоке ставлення можуть призвести до загибелі дитини (дітей), до емоційного або психічного травмування.
Жорстоке поводження може бути у вигляді насильства. Але жорстоке поводження – поняття, ширше за насильство, оскільки воно не завжди умисне, свідоме, може не зачіпати права і свободи дітей, але може не задовольняти при цьому потреби й інтереси дітей, бути вираженим у грубій формі.
Насильство завжди здійснюється з наміром отримати певний ефект, а жорстоке поводження може мати в основі цілком позитивні наміри. Мають місце випадки, коли людина, що здійснює жорстоке поводження, не усвідомлює негативних наслідків такого поводження.
Визначенння поняття «насильство»
Насильство, на відміну від жорстокого поводження, – це будь-яке свідоме і навмисне (заздалегідь сплановане) застосування сили одного індивіда/групи людей проти іншого/інших (найчастіше – беззахисного/их) з метою встановлення над ним(и) влади і контролю.
Наразі не існує загальноприйнятого визначення поняття насильства. Тож, для прикладу можна навести такі визначення.
Насильство – умисний фізичний чи психологічний вплив однієї особи на іншу, проти її волі, що спричиняє цій особі фізичну, моральну, майнову шкоду, або містить у собі загрозу заподіяння зазначеної шкоди зі злочинною метою. Такий вплив на особу здійснюється вчиненням певних умисних діянь. Особа, яка вчиняє насильницькі діяння,усвідомлює їх характер, передбачає наслідки цих діянь і бажає або свідомо допускає їх настання.
Поняття, що використовується Всесвітньою організацією охорони здоров’я, підкреслює навмисність і фактичне вчинення акту насильства, незалежно від його результату. Згідно з цим визначенням насильством не є ненавмисні нещасні випадки, наприклад, тілесні ушкодження внаслідок дорожньо-транспортних пригод або опіки.
Уточнення визначення словосполученням «використання влади» розширює традиційне розуміння природи насильницького акту, обіймаючи й дії, джерелом яких є влада над людиною, тобто погрози і залякування. «Використання влади» означає, крім того, відсутність турботи, ненадання допомоги або нехтування, які теж вважаються насильницькими актами.
Отже, вираз «використання фізичної сили або влади» слід розуміти, зокрема, як відсутність турботи, будь-які види жорстокого поводження (фізичного, сексуального чи психологічного), а також вбивство і будь-який замах на власне життя або здоров’я.
Насильство та жорстоке поводження можуть мати різні форми, проте всі вони завдають шкоди здоров’ю, розвитку і соціалізації дитини.
Можливі наслідки жорстокого поводження, насильства щодо дітей
Розрізняють наближені та віддалені наслідки жорстокого поводження щодо дітей.
До наслідків, які можуть проявлятися відразу після факту жорстокого поводження чи через досить короткий час, належать фізичні травми, ушкодження, а також блювота, головний біль, втрата свідомості, характерні для «синдрому дитячого струсу», що розвивається у маленьких дітей, яких беруть за плечі і сильно трясуть.
Окрім зазначених ознак, у дітей під час цього синдрому з’являється крововилив в очні яблука. До наближених наслідків належать також гострі психічні порушення у відповідь на будь-який вид агресії, особливо на сексуальну. Такі реакції можуть проявлятися у прагненні кудись тікати, сховатися або навпаки у глибокій загальмованості, зовнішній байдужості. У будь-якому випадку, дитина охоплена надзвичайним страхом, тривогою та гнівом. У старшому віці можливий розвиток депресії з почуттям власної нікчемності, неповноцінності.
Наслідки , які можуть проявлятися не відразу, а через якийсь час, зокрема і досить тривалий, – це порушення фізичного і психічного розвитку, соматичні захворювання, особистісні та емоційні порушення, соціальна невлаштованість.
Соціальні наслідки жорстокого поводження з дітьми – шкода для жертви і для суспільства (два наслідки, що виявляються одночасно).
Діти, що пережили будь-яку форму насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них порушені зв’язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет у школі тощо. Вирішення своїх проблем діти, що постраждали від насильства, часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це нерідко поєднано з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти і здійснювати інші протиправні дії.
Фактори, що впливають на наслідки: індивідуальні особливості дитини, вік, сила насильницької дії, тривалість перебування в ситуаціях насильства та жорстокого поводження, період отримання необхідної медичної та психологічної допомоги, підтримка з боку рідних та близьких, реакція представників органів державної влади та неурядових організацій, з якими дитина контактувала.
Незалежно від виду і характеру насильства у дітей можуть спостерігатися різні захворювання, що належать до психосоматичних: ожиріння чи, навпаки, різка втрата ваги, що обумовлено порушеннями апетиту.
Практично всі діти, що постраждали від насильства, пережили психічну травму, внаслідок чого формуються певні особистісні, емоційні і поведінкові особливості, що негативно впливають на їхнє подальше життя.
Нормативно-правові акти, які регулюють діяльність закладів освіти з питань запобігання та протидії домашньому насильству
– Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»;
– Закон України «Про освіту»;
– Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків»;
– Постанова КМУ від 22.08.2018 р. № 658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі»;
– Наказ МОН України від 02.10.2018 р. № 1047 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами»;
– Лист МОН України від 30.10.2018 р. № 1/9-656 «Про перелік діагностичних методик щодо виявлення та протидії домашньому насильству стосовно дітей»;
– Лист МОН України від 27.06.2019 р. № 1/9-414 «Деякі питання щодо створення у 2019/2020 н. р. безпечного освітнього середовища, формування в дітей та учнівської молоді ціннісних життєвих навичок».
Нормативно-правові акти, які регулюють діяльність закладів освіти з питань по унеможливленню насильства та жорстокого поводження з дітьми
1. Типова программа унеможливлення насильствата жорстокого поводження з дітьми (Постанова Кабінету Міністрів від 4 червня 2025р. №658)
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/658-2025-%D0%BF#Text
2. Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання насильству та унеможливлення жорстокого поводження з дітьми (№3792-IX від 06 жовтня 2024р.)
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-20#Text
3. Про затвердження Порядку реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми (проект)
4. Закон України «Про освіту» (ст. 26)
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text
5. Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти (Наказ МОН №1646 від 28.12. 2019р.)
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0111-20#Text
6. Постанова КМУ від 19 листопада 2025 р. № 1513 "Про затвердження Порядку реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми"
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1513-2025-%D0%BF#Text
Примірний перелік номерів телефонів та служб для звернення дітей по допомогу у випадку насильства та жорстокого поводження з ними або загрози їх життю чи здоров’ю, а також випадків насильства та/або жорстокого поводження або загрози життю чи здоров’ю інших дітей в закладах
1. Національна гаряча лінія для дітей та молоді:
116 111 (безоплатно з мобільного телефону, цілодобово, конфіденційно, анонімно);
0 800 500 225 (безоплатно із стаціонарного або мобільного телефону, цілодобово, конфіденційно, анонімно).
2. Урядова гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей — 15—47 (безоплатно, цілодобово).
3. Національна поліція — 102 (екстрене реагування, цілодобово).
4. Єдиний контактний номер телефону системи надання безоплатної правничої допомоги — 0 800 213 103 (безоплатно по всій Україні).
5. Гаряча лінія з протидії домашньому насильству, торгівлі людьми, гендерної дискримінації:
0 800 500 335 (із стаціонарного телефону, цілодобово, конфіденційно, анонімно);
116 123 (з мобільного телефону, цілодобово, конфіденційно, анонімно).
6. Лінія довіри Міжнародного благодійного фонду “Українська фундація громадського здоров’я”:
понеділок, п’ятниця, субота: (093) 795-34-53, (099) 366-63-45;
вівторок, середа, четвер: (099) 366-63-58, (093) 795-31-06.
7. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини —
0 800 50 17 20 (гаряча лінія з прав дитини).
______
Примітка. Служба у справах дітей обласних та місцевих держадміністрацій зазначає номери телефонів індивідуально відповідно до місця розташування закладу.
Крім, того рекомендується додавати такі номери телефонів чергового служби у справах дітей відповідної територіальної громади психолога закладу, керівника закладу для внутрішнього реагування.
Ознаки, що вказують на ймовірність виникнення ризиків для життя, здоров'я та розвитку дитини
Педагогічним працівникам доцільно звертати увагу також на ознаки, що вказують на ймовірність виникнення ризиків для життя, здоров’я та розвитку дитини.
Зокрема, до таких ризиків можна, крім іншого, віднести ситуації, коли батьки або інші законні представники:
1) не цікавляться освітньою діяльністю дитини (не відвідують батьківських зборів, не контактують із педагогами закладу);
2) під час відвідування закладу освіти перебувають у стані алкогольного сп’яніння або під дією наркотичних речовин; наявні факти надмірного вживання алкоголю, наркотичних речовин, схильності до азартних ігор та відвідування ігрових клубів;
3) систематично проявляють агресивну поведінку до працівників закладу освіти, батьків інших дітей;
4) ігнорують рекомендації працівників закладу освіти щодо виховання дитини, що призводить або може призвести до затримки її розвитку, погіршення емоційного стану, здоров’я, соціальної ізоляції та інших несприятливих наслідків;
5) не дотримуються санітарно-гігієнічних норм та правил безпечної поведінки (що призводить до виникнення ризику інфікування дитини);
6) мають ознаки пригніченого психоемоційного стану, розладів психічного здоров’я, суїцидальної поведінки, що ускладнює процес догляду та виховання дитини;
7) не забезпечують необхідного медичного догляду за дитиною, що може призвести до серйозних порушень здоров’я;
8) жорстоко поводяться з членами сім’ї (одним із батьків, іншою дитиною, іншою особою), з домашніми тваринами;
9) допускають перебування у помешканні, де проживає дитина, сторонніх осіб, схильних до вживання алкоголю, наркотичних речовин;
10) не забезпечують дитину кишеньковими коштами;
11) перекладають догляд за меншими дітьми на інших.
Також, такі ризики можуть бути, коли діти мають:
- знижену здатність контролювати свою поведінку;
- демонстративну хоробрість;
- агресію стосовно інших дітей або дорослих;
- ознаки або схильність до бродяжництва;
- бажання і змогу перебувати у вечірній і нічний час на вулиці без супроводу дорослих, відвідувати комп’ютерний клуб.
За такими ознаками можна припустити, що дитина знаходиться в стані стресу, можливо, викликаного конфліктами і насильством:
- пропуски занять або прогули у певні дні або певних уроків; запізнення на заняття, відмова від участі в позаурочних заходах без об’єктивних причин або з надуманих причин;
- часті скарги на погане самопочуття на заняттях;
- замкнутість, уникнення друзів, однокласників, самоізоляція або ізоляція з боку інших учнів;
- зниження успішності, втрата інтересу до навчання та іншої діяльності;
- недовіра до однолітків і дорослих, низька самооцінка, невпевненість у собі;
- неуважність, забудькуватість, нездатність концентруватися;
- постійний або частий стан тривожности, напружености, лякливість, страх гучних звуків і різких рухів;
- постійний або частий поганий настрій, стан пригнічености, або, навпаки, гіперактивність.
Пам'ятка "Як отримати допомогу та захист"
Будь-які потрясіння в суспільстві, особливо такі серйозні, як війна, коли багато громадян України втратили рідних та близьких людей, житло, роботу, звичний стиль життя і продовжують перебувати у стані невизначеності – сприяють збільшенню випадків домашнього насильства.
Домашнього насильста можна уникнути, якщо жертва не буде мовчати!
Щоб отримати допомогу та захист :
Повідомте в поліцію про факт насильства за номером 102. Співробітники поліції повинні виїхати на виклик та зафіксувати факт домашнього насильства. Також можете написати заяву у відділенні поліції чи надіслати письмо ву заяву поштою.
Урядовий контактний центр 15-47, де цілодобово надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства,насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей.
Зателефонувати на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного, дзвінки безкоштовні) або на короткий номер 116 123 (з мобільного), це єдина в Україні національна і безкоштовна гаряча лінія з питань попередження ґендерно зумовленого насильства та торгівлі людьми.
Зверніться за єдиним номером системи безоплатної правової допомоги 0 800 213 103 (дзвінки безкоштовні). Тут ви зможете отримати правову консультацію та дізнатися, як отримати безоплатну правову допомогу.
Якщо насильство вчиняється щодо дітей або вони є свідками:
Звертайтеся з письмовою заявою до служби у справах дітей.
Також дитина може сама зателефонувати на Національну дитячу гарячу лінію, яка надає консультації в телефонному та онлайн-режимах в будні дні з 12:00 до 20:00 годин або на короткий номер 116 111 (безкоштовно з мобільних телефонів), 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів) тут також нададуть психологічну допомогу та порадять, що робити далі.
Для отримання більш детальної інформації, консультації чи роз’яснення з правового питання, Ви можете звернутись в найближчий місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги або бюро правової допомоги. Дізнатись де знаходиться найближчий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги чи бюро правової допомоги, а також їх контактну інформацію Ви можете за наступним посиланням: https://legalaid.gov.ua/tsentry/ або завантаживши додаток «Безоплатна правова допомога» за посиланням: https://bit.ly/3hwwgqR
